paroles de chanson Публічна самотність - Intro - Лилу45

Оголене тіло, сухе вино
Знаєш, здається, мені все одно
Я собі пісню пустила у вени
Відлуння якої чути в пустелі

Присмак поразок лише розширює горизонт
Тільки час, тільки він має якийсь резон
Змиритись ніколи не значило здатись
Я навчилась себе не боятись

Іронія в тому, що світло несе у собі не менше печалі
Залишитись невинним можливо, ми так часто себе втрачали
Загубивши глибинність буття
Як би сильно мене не просили, я ніколи б не дарувала життя

Публічна самотність подібна до божевілля
Свідомий авіарежим, суцільне свавілля
36 гральних карт, 36 драматургічних сюжетів
Всі ми проживаємо їх, воскресаючи мертвих поетів

Все, що буде, вже сталось
А людство, як завжди, цим не скористалось
Пелена на очах замилює вічність
Немає нічого нового, світ зберігає циклічність

Люди народжуються і помирають
За межею, не знаю, напевно, нудно буває
Але смерть для померлих не має ніякого сенсу
Лише для живих — новий камінь під серцем

На худий кінець, ми усі егоїсти
Які переконують один одного в тому, що вони альтруїсти
Інколи переконують навіть себе
Ікони лише спостерігають, як світла душа гниє

Моя, напевно, в очах людства згнила
Пишу про Апокаліпсис, нового життя не дала
Не умістила свою свободу у Заповіт
Побачила, але не обіграла світ