Paroles et traduction Lely45 - Публічна самотність - Intro

Публічна самотність - Intro

Оголене тіло, сухе вино
Знаєш, здається, мені все одно
Я собі пісню пустила у вени
Відлуння якої чути в пустелі

Присмак поразок лише розширює горизонт
Тільки час, тільки він має якийсь резон
Змиритись ніколи не значило здатись
Я навчилась себе не боятись

Іронія в тому, що світло несе у собі не менше печалі
Залишитись невинним можливо, ми так часто себе втрачали
Загубивши глибинність буття
Як би сильно мене не просили, я ніколи б не дарувала життя

Публічна самотність подібна до божевілля
Свідомий авіарежим, суцільне свавілля
36 гральних карт, 36 драматургічних сюжетів
Всі ми проживаємо їх, воскресаючи мертвих поетів

Все, що буде, вже сталось
А людство, як завжди, цим не скористалось
Пелена на очах замилює вічність
Немає нічого нового, світ зберігає циклічність

Люди народжуються і помирають
За межею, не знаю, напевно, нудно буває
Але смерть для померлих не має ніякого сенсу
Лише для живих — новий камінь під серцем

На худий кінець, ми усі егоїсти
Які переконують один одного в тому, що вони альтруїсти
Інколи переконують навіть себе
Ікони лише спостерігають, як світла душа гниє

Моя, напевно, в очах людства згнила
Пишу про Апокаліпсис, нового життя не дала
Не умістила свою свободу у Заповіт
Побачила, але не обіграла світ

Публичное одиночество - Интро

Обнаженное тело, сухое вино
Знаешь, кажется, мне все равно
Я себе песню пустила в вены
Отголосок которой слышно в пустыне

Привкус поражений лишь расширяет горизонт
Только время, только оно имеет какой-то резон
Смириться никогда не значило сдаться
Я научилась себя не бояться

Ирония в том, что свет несет в себе не меньше печали
Остаться невинным возможно, мы так часто себя теряли
Утратив глубину бытия
Как бы сильно меня не просили, я никогда бы не дарила жизнь

Публичное одиночество подобно сумасшествию
Сознательный авиарежим, сплошное своеволие
36 игральных карт, 36 драматургических сюжетов
Мы все проживаем их, воскрешая мертвых поэтов

Всё, что будет, уже случилось
А человечество, как всегда, этим не воспользовалось
Пелена на глазах застилает вечность
Нет ничего нового, мир сохраняет цикличность

Люди рождаются и умирают
За гранью, не знаю, наверное, скучно бывает
Но смерть для мертвых не имеет никакого смысла
Лишь для живых — новый камень под сердцем

В конце концов, мы все эгоисты
Которые убеждают друг друга в том, что они альтруисты
Иногда убеждают даже себя
Иконы лишь наблюдают, как светлая душа гниет

Моя, наверное, в глазах человечества сгнила
Пишу про Апокалипсис, новой жизни не дала
Не уместила свою свободу в Завет
Увидела, но не обыграла мир