Paroles et traduction Павло Доскоч - Білі лебеді

Білі лебеді

Коли в село приїду із важких доріг
Я попри твою хату все іду
А на твоїх воротях білі лебеді
Намалював хтось, що разом пливуть

І мимоволі згадую шкільні роки
І перший поцілунок навесні
І як у світ широкий полетів кудись
Шукати щастя, долі в чужині

І мимоволі згадую шкільні роки
І перший поцілунок навесні
І як у світ широкий полетів кудись
Шукати щастя, долі в чужині

Манили вдаль мене вогні великих міст
І вин кришталь, і блиск чужих вітрин
Так пролетіли роки швидко, наче мить
І ніби все придбав, а все ж один

Лиш в серці гіркотою знову запече
Як в небі крила тихо зашумлять
І як побачу в небі білих лебедів
Що в рідний край із вирію летять

Лиш в серці гіркотою знову запече
Як в небі крила тихо зашумлять
І як побачу в небі білих лебедів
Що в рідний край із вирію летять

Стою тепер один на роздоріжжі днів
Здається, все знайшов, а чи згубив?
Бентежать душу лебеді мої сумні
Що так давно невинно залишив

І хто спитає: добре, а чи зле мені
Наллю вина, згадаю ті роки
Де на воротях два знайомі лебеді
Попри моє кохання проплили

І хто спитає: добре, а чи зле мені
Наллю вина, згадаю ті роки
Де на воротях два знайомі лебеді
Попри моє кохання проплили
Де на воротях два знайомі лебеді
Попри моє кохання проплили

Белые лебеди

Когда в село приеду с дальних, пыльных трасс,
Я мимо дома твоего пройду,
А на твоих воротах белые лебеди,
Нарисовал кто-то, как вместе плывут.

И нехотя я вспоминаю школьные деньки
И поцелуй тот первый по весне.
И как в широкий мир умчался я, куда ни глянь,
Искать любви, удачи в стороне.

И нехотя я вспоминаю школьные деньки
И поцелуй тот первый по весне.
И как в широкий мир умчался я , куда ни глянь,
Искать любви, удачи в стороне.

Манили вдаль меня огни больших городов,
И блеск стекла, и дорогих витрин огни,
Но пролетели годы, словно миг один.
И кажется, что все имею, но один.

Лишь в сердце горечью опять кольнет в груди,
Как в небе крылья тихо прошумят.
И как увижу в небе я лебедей,
Что в край родной из теплой дали летят.

Лишь в сердце горечью опять кольнет в груди,
Как в небе крылья тихо прошумят.
И как увижу в небе я лебедей,
Что в край родной из теплой дали летят.

Стою теперь один я на перепутье дней,
Кажется, все нашел, а может быть, утратил?
Тревожат душу лебеди моей печали,
Которых так давно оставил.

И кто же мне подскажет – хорошо ли мне, иль плохо?
Налив вина, я вспомню о былом,
Где на воротах два знакомых лебедя,
Мимо любви моей проплыли и ушли на слом.

И кто же мне подскажет – хорошо ли мне, иль плохо?
Налив вина, я вспомню о былом,
Где на воротах два знакомых лебедя,
Мимо любви моей проплыли и ушли на слом.
Где на воротах два знакомых лебедя,
Мимо любви моей проплыли и ушли на слом.