Paroles et traduction Павло Доскоч - Мамині рушники

Мамині рушники

Коли в далеку їду я дорогу
А я по світу мандрувати звик
Батькам вклоняюсь, рідному порогу
Беру в дорогу матері рушник
Рушник матусі у чужій дорозі
Для мене всюди — сильний оберіг
Завжди чекаєш, знаю на порозі
Мене з далеких пройдених доріг

Моя матусю, дорога ти нене
Тобі подяка щира за тепло
За те, що ти зробила, все для мене
Навчила жити людям на добро
Твоїм рукам низенько поклонюся
Тобі матусю рідна, дорога
Поки живу Всевишньому молюся
Щоб ти на світі довго ще жила

В тім вишиті є виноград, лелеки
Калина грона, соняшника цвіт
Карпатські гори, чарівні смереки
Високий в небі жайвора політ
В тих рушниках усі твої тривоги
Безсонні ночі, радості життя
На рушниках тих вишиті дороги
З яких до тебе повертаюсь я!

Моя матусю, дорога ти нене
Тобі подяка щира за тепло
За те, що ти зробила, все для мене
Навчила жити людям на добро
Твоїм рукам низенько поклонюся
Тобі матусю рідна, дорога
Поки живу Всевишньому молюся
Щоб ти на світі довго ще жила

Роки летять немов у небі птиці
Їх зупинить не в силі я, ні ти
І я приходжу знову до світлиці
Тебе цілую, мамо, й рушники
В тих рушниках уся твоя надія
Я крізь життя їх, мамо, пронесу
І щоб здійснилась давня твоя мрія
Я їх для внуків своїх збережу

Моя матусю, дорога ти нене
Тобі подяка щира за тепло
За те, що ти зробила, все для мене
Навчила жити людям на добро
Твоїм рукам низенько поклонюся
Тобі матусю рідна, дорога
Поки живу Всевишньому молюся
Щоб ти на світі довго ще жила
Поки живу Всевишньому молюся
Щоб ти на світі довго ще жила

Мамины рушники

Когда в дальнюю дорогу я отправляюсь,
А я по свету странствовать привык,
Родителям кланяюсь, родному порогу,
Беру в дорогу мамин рушник.
Рушник матушки в чужой дороге
Для меня всегда — сильный оберег.
Всегда ты ждешь, я знаю, на пороге
Меня с далеких пройденных дорог.

Моя матушка, родная ты моя,
Тебе спасибо искреннее за тепло,
За то, что для меня ты сделала, родная,
Научила жить с людьми добром.
Твоим рукам я низко поклонюсь,
Тебе, матушка родная, дорогая.
Пока живу, Всевышнему молюсь,
Чтоб ты на свете долго еще жила.

В нем вышиты виноград, аисты,
Калины гроздья, подсолнуха цветы,
Карпатские горы, волшебные ели,
Высоко в небе жаворонка полет.
В тех рушниках все твои тревоги,
Бессонные ночи, радости бытия.
На рушниках тех вышиты дороги,
С которых я к тебе возвращаюсь!

Моя матушка, родная ты моя,
Тебе спасибо искреннее за тепло,
За то, что для меня ты сделала, родная,
Научила жить с людьми добром.
Твоим рукам я низко поклонюсь,
Тебе, матушка родная, дорогая.
Пока живу, Всевышнему молюсь,
Чтоб ты на свете долго еще жила.

Годы летят, как в небе птицы,
Их остановить не в силах ни я, ни ты.
И я прихожу снова в светлицу,
Тебя целую, мама, и рушники.
В тех рушниках вся твоя надежда,
Я сквозь всю жизнь их, мама, пронесу.
И чтобы сбылась давняя твоя мечта,
Я их для внуков своих сохраню.

Моя матушка, родная ты моя,
Тебе спасибо искреннее за тепло,
За то, что для меня ты сделала, родная,
Научила жить с людьми добром.
Твоим рукам я низко поклонюсь,
Тебе, матушка родная, дорогая.
Пока живу, Всевышнему молюсь,
Чтоб ты на свете долго еще жила.
Пока живу, Всевышнему молюсь,
Чтоб ты на свете долго еще жила.