Текст и перевод песни alyona alyona - Маріуполь

Я з потягу через перони
Пішки пройдуся до моря
А в парках шумітимуть крони
А з храму Петра гучно дзвонять
Там діти козацького роду
Там сповнений вірою погляд
Місто моє, Маріуполь
Ти чуєш, я поряд!

Я з потягу через перони
Пішки пройдуся до моря
А в парках шумітимуть крони
А з храму Петра гучно дзвонять
Там діти козацького роду
Там сповнений вірою погляд
Місто моє, Маріуполь
Ти чуєш, я поряд! (Чуєш?)

Яку довжину має лінія фронту
Ота, що на лівій руці?
Ми років так вісім тому святкували кінець
А що ж тепер маєм в кінці? (Що?)
На кожнім прилавку є воля, надія і віра
Товари оті, що без цін
Все інше змішалося з часом, який зупинився
Благаю щоденно: не стій!

Колись ми казали: "Азов" — це не екологічно
Сіро і брудно
Тепер на собі символ мужності й сили
З "Азову" по світу носитимуть люди
І присмак солоного моря на своїх устах
Пригадує тут навіть птах
І всі виступи крайні, але не останні
Згадають усі, кого об'єднав "ДАХ"

Зустрінемось скоро на фесті
На кожному з них особисто
У стін Драмтеатру є хрест і
В людей Маріуполя — місто
І хай не буває чудес тут
Зневіриться хтось ненавмисно
Та промінь яскравий з небес каже
"Це українське місто"

Я з потягу через перони
Пішки пройдуся до моря
А в парках шумітимуть крони
А з храму Петра гучно дзвонять
Там діти козацького роду
Там сповнений вірою погляд
Місто моє, Маріуполь (Маріуполь)
Ти чуєш, я поряд! (Поряд)

Я з потягу через перони
Пішки пройдуся до моря
А в парках шумітимуть крони
А з храму Петра гучно дзвонять
Там діти козацького роду
Там сповнений вірою погляд
Місто моє, Маріуполь (Маріуполь)
Ти чуєш, я поряд! (Поряд, поряд)

Спитаю в рандомного я рибака
"Чому наша доля така?"
А він посміхнеться і скаже мені: "Та й таке"
Простягне тараньки букет
І я попрямую до Вежі так, ніби турист
Хоча там бувала не раз (чуєш?)
Згадаю дитинства свого халабуду
Бо зовсім інакша вона у цей час

Далі порт, там люди з робіт без турбот
Чи додому кавун, чи то квіти й торт (чуєш?)
Потім постріли в спину й збоку, й в упор (уже)
Окупація міста і незламний полк (чуєш?)
Потім відстані, відстані, крики й смерть
Далі вибухи, пожежі й морок
Маріуполь — це Україна!
Ми повернемось скоро

Я з потягу через перони
Пішки пройдуся до моря
А в парках шумітимуть крони
А з храму Петра гучно дзвонять
Там діти козацького роду
Там сповнений вірою погляд
Місто моє, Маріуполь (Маріуполь)
Ти чуєш, я поряд! (Поряд)

Я з потягу через перони
Пішки пройдуся до моря
А в парках шумітимуть крони
А з храму Петра гучно дзвонять
Там діти козацького роду
Там сповнений вірою погляд
Місто моє, Маріуполь
Ти чуєш, я поряд!

Я из поезда через перроны
Пешком пройдусь к морю
А в парках будут шуметь кроны
А из храма Петра громко звонят
Там дети казацкого рода
Там полный верой взгляд
Город мой, Мариуполь
Ты слышишь, я рядом!

Я из поезда через перроны
Пешком пройдусь к морю
А в парках будут шуметь кроны
А из храма Петра громко звонят
Там дети казацкого рода
Там полный верой взгляд
Город мой, Мариуполь
Ты слышишь, я рядом! (Слышишь?)

Какую длину имеет линия фронта
Вот, что на левой руке?
Мы лет так восемь назад праздновали конец
А что же теперь имеем в конце? (Что?)
На каждом прилавке есть воля, надежда и вера
Товары те, что без цен
Все остальное смешалось со временем, которое остановилось
Умоляю ежедневно: не стой!

Когда-то мы говорили: "Азов" - это не экологично
Серо и грязно
Теперь на себе символ мужества и силы
С "Азова" по миру будут носить люди
И привкус соленого моря на своих устах
Вспоминает здесь даже птица
И все выступления крайние, но не последние
Вспомнят все, кого объединил "крыша"

Встретимся скоро на фесте
На каждом из них лично
У стен драмтеатра есть крест и
У людей Мариуполя-город
И пусть не бывает чудес здесь
Отчаивается кто-то нечаянно
Но луч яркий с небес говорит
"Это украинский город"

Я из поезда через перроны
Пешком пройдусь к морю
А в парках будут шуметь кроны
А из храма Петра громко звонят
Там дети казацкого рода
Там полный верой взгляд
Город мой, Мариуполь (Мариуполь)
Ты слышишь, я рядом! (При)

Я из поезда через перроны
Пешком пройдусь к морю
А в парках будут шуметь кроны
А из храма Петра громко звонят
Там дети казацкого рода
Там полный верой взгляд
Город мой, Мариуполь (Мариуполь)
Ты слышишь, я рядом! (Рядом, рядом)

Спрошу у рандомного я рыбака
"Почему наша судьба такая?"
А он улыбнется и скажет мне:"да и такое"
Протянет тараньке букет
И я направлюсь к башне, как будто турист
Хотя там бывала не раз (слышишь?)
Вспомню детства своего халабуда
Потому что совсем иная она в это время

Дальше порт, там люди с работ без забот
То ли домой арбуз, то ли цветы и торт (слышишь?)
Потом выстрелы в спину и сбоку, и в упор (уже)
Оккупация города и несокрушимый полк (слышишь?)
Затем расстояния, расстояния, крики и смерть
Дальше взрывы, пожары и мрак
Мариуполь-это Украина!
Мы скоро вернемся

Я из поезда через перроны
Пешком пройдусь к морю
А в парках будут шуметь кроны
А из храма Петра громко звонят
Там дети казацкого рода
Там полный верой взгляд
Город мой, Мариуполь (Мариуполь)
Ты слышишь, я рядом! (При)

Я из поезда через перроны
Пешком пройдусь к морю
А в парках будут шуметь кроны
А из храма Петра громко звонят
Там дети казацкого рода
Там полный верой взгляд
Город мой, Мариуполь
Ты слышишь, я рядом!