Ave Maria - МУР перевод на русский

Ave Maria

Пересмагли, порепались губи
Цілував лише вітер та час
Я такий необтесаний, грубий
Мій біль не за вас, не про вас

Не про вас, що спокійні і певні
Не про вас, в кого сила — закон
Що прийшли і, мов велетні древні
Штурмом злота взяли рубікон

Не за їх, що з крицевих Нью-Йорків
Заґнуздали, мов спрут, бігуни
Нарядили любов у опорки
А культуру — у панцир війни

Такі чисті, культурні і чисті
Непокірних пускають в "расход"
І на брата, на братові діти
Шлють наклепи й десятки угод

Запродажних за мілку монету
За блискучі дзвінкі копійки
Не про вас я. О що вам поети?
Такі мудрі, гуманні такі

О ви, люди — брати по плянеті
О в'язниць і законів творці
Ідеал ваш — новенькі штиблети
І портфель в "худосочній" руці

Ви боги, владарі, ви кретини
Хто сказав вам, що радість — закон?
Мабуть, той, що єдину дитину згвалтував для рублів, для корон
Ну а після у костьолі, у клубі розпинався за брата свого
Смертним боєм ламав свої груди
"Та я за нього в петлю і в аґонь!"

Так, я знаю, — я виріс між вами
Я знаю, — бодай би не знать
Ви за підлість ув'єте вінками
За любов — ведете умірать

Як пройдете за браму, в майбутнє?
Хто-бо там поручиться за вас?
Ви ж смієтесь, смієтесь на кутні
Що проглинете радісний час

Ось прийшли і пройшли покоління
На кістках животієте Ви
Такі сірі і жадні створіння
Як в вихрастій моїй голові

Так ідіть же в прийдешнє, незнане
Свої скарби і досвід несіть
І "незнане" — обернете в "знане"
На шаги почеканете мить

Як пройдете ви браму в майбутнє
Не кажіть, що у вас були ми
То було просто так, на розпутті
Серед вічної вічно зими

Homo sapiens — в темних музеях
Homo sapiens — в склепах фортець
На престолі ж, як тінь Галілея
Зверхлюдина — оракул і жрець

Жрець вина, грошової системи
Жрець нових чоловічих ідей
Запрягти всі планети в тотеми
В колісницю культури — людей

І танцюють світи по указці
Йде життя, ніби глобус, в руці
І збігаються раптом, як в казці
Всі ідеї в жіночі штанці

Так, я знаю, — я виріс між вами
Я знаю, — бодай би не знать
Ви за підлість ув'єте вінками
За любов — ведете умірать

Розікрадете радості в брата
Обміняєте щирість на кров
Знов безсовісний буде багатим
І в загоні, в повіях любов

Над Парижем вечірні нюанси
Золотий орнамент кон'юнктур
В мавзолеях — валюти, баланси
В храмі — торжище нових культур

Там піднімете серце мотором
Зведете діафрагми очей
Рабський мозок, невільний учора
По шаблону дротів потече

Аве Мария

Обветрились, потрескались губы,
Целовал лишь ветер да время.
Я такой неотесанный, грубый,
Моя боль не о вас, не про вас.

Не про вас, кто спокойны и тверды,
Не про вас, для кого сила — закон,
Кто пришли и, как исполины древние,
Штурмом взяли златой рубеж.

Не о тех, кто из стальных Нью-Йорков
Заарканили, словно спрут, бегуны,
Заковали любовь в кандалы,
А культуру — в панцирь войны.

Такие чистые, культурные и честные,
Непокорных пускаете в расход,
И на брата, на детей брата
Шлёте наветы и десятки доносов.

Продажных за мелкую монету,
За блестящие звонкие копейки.
Не про вас я. Да что вам поэты?
Такие мудрые, гуманные такие.

О, вы, люди — братья по планете,
О, тюрем и законов творцы,
Ваш идеал — новенькие ботинки
И портфель в "художественной" руке.

Вы боги, владыки, вы кретины,
Кто сказал вам, что радость — закон?
Наверное, тот, кто единственное дитя изнасиловал за рубли, за кроны,
Ну а после в костёле, в клубе распинался за брата своего,
Смертным боем ломал свою грудь,
"Да я за него в петлю и в огонь!"

Да, я знаю, — я вырос среди вас,
Я знаю, — хоть бы и не знать.
Вы за подлость увьёте венками,
За любовь — ведёте умирать.

Как пройдёте за врата, в будущее?
Кто же там поручится за вас?
Вы же смеётесь, смеётесь украдкой,
Что проглотите радостный час.

Вот пришли и прошли поколения,
На костях прозябаете вы,
Такие серые и жадные создания,
Как в моей взъерошенной голове.

Так идите же в будущее, неведомое,
Свои сокровища и опыт несите,
И "неведомое" — обратите в "ведомое",
На шаги подождите миг.

Как пройдёте вы врата в будущее,
Не говорите, что у вас были мы.
То было просто так, на перепутье,
Среди вечной, вечной зимы.

Homo sapiens — в тёмных музеях,
Homo sapiens — в склепах крепостей,
На престоле ж, как тень Галилея,
Сверхчеловек — оракул и жрец.

Жрец вина, денежной системы,
Жрец новых мужских идей,
Запрячь все планеты в тотемы,
В колесницу культуры — людей.

И танцуют миры по указке,
Идёт жизнь, словно глобус, в руке,
И сходятся вдруг, как в сказке,
Все идеи в женские штаны.

Да, я знаю, — я вырос среди вас,
Я знаю, — хоть бы и не знать.
Вы за подлость увьёте венками,
За любовь — ведёте умирать.

Разворуете радости у брата,
Обменяете искренность на кровь,
Снова бессовестный будет богатым,
И в загоне, в проститутках — любовь.

Над Парижем вечерние нюансы,
Золотой орнамент конъюнктур,
В мавзолеях — валюты, балансы,
В храме — торжище новых культур.

Там поднимете сердце мотором,
Сведёте диафрагмы очей,
Рабский мозг, несвободный вчера,
По шаблону проводов потечёт.