Ой ти, дівчино - МУР перевод на немецкий

Ой ти, дівчино

Твої очі — як те море супокійне, світляне
Серця мого давнє горе, мов пилинка, в них тоне
Твої очі — мов криниця чиста на перловім дні
А надія, мов зірниця, з них проблискує мені

Ой ти, дівчино, з горіха зерня
Чом твоє серденько — колюче терня?
Чом твої устонька — тиха молитва
А твоє слово остре, як бритва?

Чом твої очі сяють тим чаром
Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі
Хто в них задивиться, й сонця не схоче

І чом твій усміх — для мене скрута
Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, дівчино, ясная зоре
Ти мої радощі, ти моє горе

Твої очі — як те море супокійне, світляне
Серця мого давнє горе, мов пилинка, в них тоне
Твої очі — мов криниця чиста на перловім дні
А надія, мов зірниця, з них проблискує мені

За що, красавице, я так тебе люблю
Що серце тріпаєсь в грудях несамовито
Коли проходиш ти повз мене гордовито?
За що я тужу так, і мучусь, і терплю?

Чи за той гордий хід, за ту красу твою
За те таємне щось, що тліє полускрито
В очах твоїх і шепче: "Тут сповито
Живую душу в пелену тісну"?

Часом причується, що та душа живая: квилить, пручається
Тоді глибокий сум без твого відома лице твоє вкриває
Тоді б я душу дав за тебе
Та в ту ж мить з очей твоїх мигне злий насміх, гордість, глум
І відвертаюсь я, і біль в душі щемить

Твої очі — як те море супокійне, світляне
Серця мого давнє горе, мов пилинка, в них тоне
Твої очі — мов криниця чиста на перловім дні
А надія, мов зірниця, з них проблискує мені

Oh, du Mädchen

Deine Augen – wie das stille, leuchtende Meer,
Meines Herzens alter Kummer, wie ein Staubkorn, darin versinkt.
Deine Augen – wie ein reiner Brunnen auf Perlmuttgrund,
Und die Hoffnung, wie ein Morgenstern, daraus mir entgegenblinkt.

Oh, du Mädchen, vom Nusskern,
Warum ist dein Herzchen – stacheliger Dorn?
Warum sind deine Lippen – ein stilles Gebet,
Und dein Wort scharf, wie eine Klinge?

Warum leuchten deine Augen mit jenem Zauber,
Der das Herz mit Feuer entfacht?
Ach, diese Augen, dunkler als die Nacht,
Wer hineinblickt, will die Sonne nicht mehr sehen.

Und warum ist dein Lächeln – für mich Qual,
Das Herz beunruhigend, wie ein wilder Sturm?
Oh, du Mädchen, heller Stern,
Du bist meine Freude, du bist mein Leid.

Deine Augen – wie das stille, leuchtende Meer,
Meines Herzens alter Kummer, wie ein Staubkorn, darin versinkt.
Deine Augen – wie ein reiner Brunnen auf Perlmuttgrund,
Und die Hoffnung, wie ein Morgenstern, daraus mir entgegenblinkt.

Wofür, Schöne, liebe ich dich so sehr,
Dass mein Herz wild in der Brust schlägt,
Wenn du stolz an mir vorübergehst?
Wofür sehne ich mich so, und quäle mich, und leide?

Ist es für deinen stolzen Gang, für deine Schönheit,
Für jenes Geheimnisvolle, das halb verborgen glimmt,
In deinen Augen und flüstert: "Hier ist eingehüllt
Eine lebendige Seele in enge Windeln"?

Manchmal scheint es, als ob diese lebendige Seele wimmert, sich sträubt,
Dann bedeckt tiefe Trauer, ohne dein Wissen, dein Gesicht,
Dann würde ich meine Seele für dich geben,
Doch im selben Augenblick blitzt aus deinen Augen böser Spott, Stolz, Hohn,
Und ich wende mich ab, und der Schmerz brennt in meiner Seele.

Deine Augen – wie das stille, leuchtende Meer,
Meines Herzens alter Kummer, wie ein Staubkorn, darin versinkt.
Deine Augen – wie ein reiner Brunnen auf Perlmuttgrund,
Und die Hoffnung, wie ein Morgenstern, daraus mir entgegenblinkt.