Ой ти, дівчино - МУР перевод на русский

Ой ти, дівчино

Твої очі — як те море супокійне, світляне
Серця мого давнє горе, мов пилинка, в них тоне
Твої очі — мов криниця чиста на перловім дні
А надія, мов зірниця, з них проблискує мені

Ой ти, дівчино, з горіха зерня
Чом твоє серденько — колюче терня?
Чом твої устонька — тиха молитва
А твоє слово остре, як бритва?

Чом твої очі сяють тим чаром
Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі
Хто в них задивиться, й сонця не схоче

І чом твій усміх — для мене скрута
Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, дівчино, ясная зоре
Ти мої радощі, ти моє горе

Твої очі — як те море супокійне, світляне
Серця мого давнє горе, мов пилинка, в них тоне
Твої очі — мов криниця чиста на перловім дні
А надія, мов зірниця, з них проблискує мені

За що, красавице, я так тебе люблю
Що серце тріпаєсь в грудях несамовито
Коли проходиш ти повз мене гордовито?
За що я тужу так, і мучусь, і терплю?

Чи за той гордий хід, за ту красу твою
За те таємне щось, що тліє полускрито
В очах твоїх і шепче: "Тут сповито
Живую душу в пелену тісну"?

Часом причується, що та душа живая: квилить, пручається
Тоді глибокий сум без твого відома лице твоє вкриває
Тоді б я душу дав за тебе
Та в ту ж мить з очей твоїх мигне злий насміх, гордість, глум
І відвертаюсь я, і біль в душі щемить

Твої очі — як те море супокійне, світляне
Серця мого давнє горе, мов пилинка, в них тоне
Твої очі — мов криниця чиста на перловім дні
А надія, мов зірниця, з них проблискує мені

Ой, ты, девушка

Твои глаза — как море спокойное, светлое,
Сердца моего давнее горе, словно пылинка, в них тонет.
Твои глаза — словно колодец чистый на жемчужном дне,
А надежда, словно зарница, из них мерцает мне.

Ой, ты, девушка, из ореха зернышко,
Почему твое сердечко — колючее терние?
Почему твои уста — тихая молитва,
А твое слово острое, как бритва?

Почему твои глаза сияют тем чарами,
Что воспламеняют сердце пожарами?
Ох, эти глаза темнее ночи,
Кто в них заглядится, и солнца не захочет.

И почему твоя улыбка — для меня мука,
Сердце тревожит, как буря лютая, дикая?
Ой, ты, девушка, ясная звезда,
Ты моя радость, ты моя беда.

Твои глаза — как море спокойное, светлое,
Сердца моего давнее горе, словно пылинка, в них тонет.
Твои глаза — словно колодец чистый на жемчужном дне,
А надежда, словно зарница, из них мерцает мне.

За что, красавица, я так тебя люблю,
Что сердце трепещет в груди неистово,
Когда проходишь ты мимо меня горделиво?
За что я тоскую так, и мучаюсь, и терплю?

За ту ли гордую осанку, за ту ли красоту твою,
За то ли тайное что-то, что тлеет полускрыто
В глазах твоих и шепчет: "Здесь сокрыто
Живую душу в пелену тесную"?

Порой мне слышится, что та душа живая: стонет, бьется,
Тогда глубокая печаль без твоего ведома лицо твое покрывает.
Тогда бы душу дал за тебя,
Но в тот же миг из глаз твоих блеснет злая насмешка, гордость, издевка.
И отворачиваюсь я, и боль в душе щемит.

Твои глаза — как море спокойное, светлое,
Сердца моего давнее горе, словно пылинка, в них тонет.
Твои глаза — словно колодец чистый на жемчужном дне,
А надежда, словно зарница, из них мерцает мне.