Текст и перевод песни Lely45 - Повітря

Повітря

Раз, два, три, чотири

Впади мені грузом на плечі
Лягай, не бійся, я це вивезу
Ти не останній і далеко не перший
Я ж дуже чітко провела межу

Якого біса ти хотів
Того отримав
Глибоких недопочуттів
Щоб тебе крило

Щоб не спалося уночі
Від мого серця втрачені ключі
А ти все ще шукаєш

Ти - архітектор, я - стіна
Висока і непробивна
А ти мене ламаєш

Дай мені покою, дай мені повітря
Я ціла палітра із казок і снів
Я донька мистецтва, заручена з вітром
Інакше відкрию вогонь по своїм

Дай мені покою, дай мені повітря
Я ціла палітра із казок і снів
Я донька мистецтва, заручена з вітром
Інакше відкрию вогонь по своїм

Па-па, ра-ра, ра-ра
Па-ра-ра-ра, ра-ра, ра-ра
Па-па, ра-ра, ра-ра
Па-ра-ра-ра, ра-ра, ра-ра

Я більше, ніж жінка, я тобі не пара
Я - голос із твого нічного кошмару
Я - почерк, до болю знайомий і рідний
І ти знов як хлопець неповнолітній

Як у просторі слів, змусолених дат
Пережити кривди, цілунки
Їду потягом, повним нездар
В зазеркалля людських стосунків

Дай мені покою, дай мені повітря
Я донька мистецтва, заручена з вітром

Дай мені покою, дай мені повітря
Я ціла палітра із казок і снів
Я донька мистецтва, заручена з вітром
Інакше відкрию вогонь по своїм

Дай мені покою, дай мені повітря
Я ціла палітра із казок і снів
Я донька мистецтва, заручена з вітром
Інакше відкрию вогонь по своїм

Па-па, ра-ра, ра-ра
Па-ра-ра-ра, ра-ра, ра-ра
Па-па, ра-ра, ра-ра
Па-ра-ра-ра, ра-ра, ра-ра

Воздух

Раз, два, три, четыре

Упади мне грузом на плечи
Ложись, не бойся, я это вывезу
Ты не последний и далеко не первый
Я ведь очень четко провела черту

Чего, черт возьми, ты хотел
Того и получил
Глубоких недопониманий
Чтобы тебя коробило

Чтобы не спалось по ночам
От моего сердца утеряны ключи
А ты все еще ищешь

Ты - архитектор, я - стена
Высокая и неприступная
А ты меня ломаешь

Дай мне покоя, дай мне воздуха
Я - целая палитра из сказок и снов
Я - дочь искусства, обрученная с ветром
Иначе открою огонь по своим

Дай мне покоя, дай мне воздуха
Я - целая палитра из сказок и снов
Я - дочь искусства, обрученная с ветром
Иначе открою огонь по своим

Па-па, ра-ра, ра-ра
Па-ра-ра-ра, ра-ра, ра-ра
Па-па, ра-ра, ра-ра
Па-ра-ра-ра, ра-ра, ра-ра

Я больше, чем женщина, я тебе не пара
Я - голос из твоего ночного кошмара
Я - почерк, до боли знакомый и родной
И ты снова как мальчик несовершеннолетний

Как в пространстве слов, скованных дат
Пережить обиды, поцелуи
Еду поездом, полным бездарей
В зазеркалье людских отношений

Дай мне покоя, дай мне воздуха
Я - дочь искусства, обрученная с ветром

Дай мне покоя, дай мне воздуха
Я - целая палитра из сказок и снов
Я - дочь искусства, обрученная с ветром
Иначе открою огонь по своим

Дай мне покоя, дай мне воздуха
Я - целая палитра из сказок и снов
Я - дочь искусства, обрученная с ветром
Иначе открою огонь по своим

Па-па, ра-ра, ра-ра
Па-ра-ра-ра, ра-ра, ра-ра
Па-па, ра-ра, ра-ра
Па-ра-ра-ра, ра-ра, ра-ра