Текст и перевод песни Павло Доскоч - Сад кохання

Сад кохання

Туманом тихо вкрився ліс
Далеко світло мерехтить
І тільки чути шум коліс
За склом дорога швидко мчить

А в темноті серед небес
Я бачу зірку в глибині
Очей твоїх, і ніби сміх
Лунає і зникає в далині

Очей твоїх, і ніби сміх
Лунає і зникає в далині

А поруч сад, що нагадав
Як пахло літо чебрецем
І білим цвітом осипав
Неначе зоряним дощем

А пам'ятаєш, як горів
Для нас вечірній зорепад?
А може я, а може ти
Повернемся на хвильку у наш сад?

А може я, а може ти
Повернемся на хвильку у наш сад?

А я сумую, та проте
Життя несе неначе сон
Минули роки, сад цвіте
Когось скриваючи крилом

Та в світлі зустрічних вогнів
Чомусь являється мені
Цей тихий шепіт твоїх слів
І образ, що зникає вдалині

Цей тихий шепіт твоїх слів
І образ, що зникає вдалині

Сад любви

Тихо туманом покрылся лес
Далеко свет мерцает
И только слышен шум колес
За стеклом дорога быстро мчится

А в темноте средь небес
Вижу звезду я в глубине
Твоих очей, и словно смех
Звучит и исчезает вдали

Твоих очей, и словно смех
Звучит и исчезает вдали

А рядом сад, что мне напомнил,
Как лето чабрецом пахло,
И белым цветом нас осыпал,
Как будто звездным дождем

А помнишь, как сиял для нас
Вечерний звездопад?
А может я, а может ты,
Вернемся на миг в наш сад?

А может я, а может ты,
Вернемся на миг в наш сад?

А я скучаю, и всё же
Жизнь пролетает, как сон.
Прошли года, сад цветет,
Кого-то крылом укрывая.

Но в свете встречных огней
Мне почему-то видится
Твой тихий шепот, слов твоих,
И образ, что тает вдали

Твой тихий шепот, слов твоих,
И образ, что тает вдали