Текст и перевод песни Фіолет - До серця

До серця

Не жити, без неї йому не прожити,
І їй не забути всі миті
В тонкому, як сон, оксамиті
До серця сховай цей вогонь.

Взяла любов за живе,
та віриш все заживе,
І біль пекучий серця відмучить.
Хай не римуються дні,
та він її набере і скаже стомлено:
"Як я скучив..."

Ці очі кольору мокрих асфальтів,
Лимонних усмішок туга...
Він буде її пам'ятати,
І буде чекати вона,
безгрішних ночей самота,
Під танець дощу на дротах
Заради нього!

Взяла любов за живе,
та віриш все заживе
І біль пекучий серця відмучить.
Хай не римуються дні,
та він її набере і скаже стомлено:
"Як я... "

Жахає пам'яті решето.
Вчорашній хтось відтепер ніхто.
На все свій час і на всіх свій шлях,
На тишу час і на всі зізнання.
До Маргарити - полки Майстрів,
А він украсти її хотів,
Він так жертовно її любив,
Що отруїв джерело кохання.
Мадонна чорна, його спокуси,
Можливо, все це колись відпустить,
Піде, щоб з осінню повернутись
Або почати усе з нуля.

Взяла любов за живе
та віриш все заживе,
І біль пекучий серця відмучить.
Хай не римуються дні,
та він її набере і скаже стомлено:
"Як я скучив..."

To the Heart

Not to live, without her he cannot live,
And he can't forget all the moments
In delicate, dreamlike velvet
Hide this fire in your heart.

Love took him alive,
But you believe that everything will heal,
And the burning pain of the heart will be forgiven.
Even if the days don't rhyme,
He'll gather his strength and say tiredly:
"How I missed..."

These eyes are the color of wet asphalt,
The anguish of lemon smiles...
He will remember her,
And she will wait,
The loneliness of the nights without sin,
To the dance of the rain on the wires
For his sake!

Love took him alive,
But you believe that everything will heal
And the burning pain of the heart will be forgiven.
Even if the days don't rhyme,
He'll gather his strength and say tiredly:
"How I..."

The sieve of memory is terrifying.
Yesterday's someone is now nobody.
To everything its time and to everyone their way,
Time for silence and for all confessions.
To Margarita - the shelves of the Masters,
And he wanted to steal her,
He loved her so sacrificially,
That he poisoned the source of love.
Madonna black, his temptations,
Perhaps, all this will someday let go,
Will leave, to return with autumn
Or to start all over again.

Love took him alive
But you believe that everything will heal,
And the burning pain of the heart will be forgiven.
Even if the days don't rhyme,
He'll gather his strength and say tiredly:
"How I missed..."