Lyrics graffiti - Хонест

Я сіра мені більше двадцяти,
За моєю спиною величезна площа
По ній бігають таргани пацюки
Між приладами які заховали від дощу.
Мої нутрощі мене не тривожать,
Я сирію зовні не ховаюсь від морозів
Піді мною трава жовта
Об мене б.ються зливи буревії грози
Тут минають дні за ними люди
Одні й тіж самі однакові будні
Де на мене виливаються блудом
Брудною сечею блювотою на груди
Біля мене ночують волоцюги й собаки
Туляться до мого холодного живота
На радість я для них не матір.
На жаль зі мною сиро так
Але таких гостей дедалі менше
Я щодня чекаю темної ночі
Щоб не бачити вас тутешніх
Ви й так не бачите мої сльози жіночі,
Я обсипаюся мені більше сорока
Вростаю в ґрунт в який поховано
Порожню пляшку одного кота
Крихку цеглу живота мого
Тут навколо все змінюється, окрім
Мого положення, мого кольору
Дерева зеленіють, в мене падає зір
Тут все по колу -
І я старію: вже не згадаю скільки
Минуло днів пролетіло часу,
Від тоді як мрію вільно,
Щоб змінити себе на іншу масу.
Більшої журби не знало моє тіло
Ніж написи шпани вульгарного змісту
Насправді мені б дуже кортіло
Щоб мене ніколи не зводили в місті
На мене ж ніхто не зважає,
Крім тих до яких також байдуже,
А я надалі така наївна чекаю,
Що до мене прийде той мужній
Для якого я буду (чистим) мольбертом
Знахідкою цнотливим дівчам,
Він огляне мене обмацає певно
Та й буде навідуватись по ночах
Я відразу віддамся під звуки балонів
Розпилення фарб під освітлення фар,
Нарешті я стану в нагоді
Для втілення яскравої ідеї для барв