Текст песни розмова з містом - Nikow

Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус, я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла як світло
Я ніби вийшов з клітки
Там безпечно але тісно
Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус, я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла як світло
Я ніби вийшов з клітки,
Там безпечно але тісно
Але ж темно, як під землею
Моє місто каже, що йому самотньо
Йому страшно, не бійся рідне
Я здобуду тобі вогонь і зігрію
Пригорнися, я ще з тобою
Скільки не було б дзвінків я їх не прийму
Ти ще мудріше, з новою добою
Кожна вулиця поглинута у пітьму
Все так інтимно
Млію від того, що ти вмієш слухати
Живиш мене, наскладаю думки
Потім чарую звуками
Будівлі сперечаються, хто з них вище
Я десь це чув уже
Я десь це чув уже
Тиша зморилась берегти ідеї
Ії бентежить жага розмовляти
Спостерігаю за зірковим небом
Темрява спонсор моєї забави
Фільтр емоцій конкретно забитий
Екстрений детокс, все працює
Я мало не злетів
Я в нормі
Крижана обкладинка збадьорить
Ось так, весь в ній
Радий привітати себе вдома
Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус, я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла як світло
Я ніби вийшов з клітки
Там безпечно але тісно
Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус, я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла як світло
Я ніби вийшов з клітки
Там безпечно але тісно
Розмова з містом
Ментальна клітка
Я вийшов
Постать у дзеркалі робить усе навмисно
Купа спокус, я збився, знімай своє намисто
Руки звільнились, совість зникла як світло
Я ніби вийшов з клітки
Там безпечно але тісно