По долині річка - Павло Доскоч перевод на немецкий

По долині річка

В'ється по долині синя, наче небо
Річка, де кохана воду набирає
Ой, скажи, кохана, коли поберемось
Бо моє серденько за тобою крає

Чуєш, як співає яворова скрипка
Та й до рани моїй жалю додає?
Не кажи, кохана, зиму зачекати
Бо моє серденько не витримає

По долині річка як блакитна стрічка
Що удалині зникає
А кохане серце як повне відерце
Що від самоти зітхає

По долині річка як блакитна стрічка
Що удалині зникає
А кохане серце як повне відерце
Що від самоти зітхає

Осідлаю коня, поїду далеко
За високі гори, у чужі краї
Бо шукаю долі, наче той лелека
На чужому полі, на чужій землі

Зашуміла в лузі зелена ліщина
Нахилила віти низько до землі
Затужила в хаті молода дівчина
Бо немає того, що кохав її

По долині річка як блакитна стрічка
Що удалині зникає
А кохане серце як повне відерце
Що від самоти зітхає

По долині річка як блакитна стрічка
Що удалині зникає
А кохане серце як повне відерце
Що від самоти зітхає

По долині річка як блакитна стрічка
Що удалині зникає
А кохане серце як повне відерце
Що від самоти зітхає

По долині річка як блакитна стрічка
Що удалині зникає
А кохане серце як повне відерце
Що від самоти зітхає

Entlang des Tals der Fluss

Entlang des Tals schlängelt sich, blau wie der Himmel,
Der Fluss, wo meine Liebste Wasser schöpft.
Oh, sag mir, Liebste, wann werden wir heiraten,
Denn mein Herz sehnt sich nach dir.

Hörst du, wie die Geige aus Ahornholz singt
Und meinem Schmerz noch mehr Leid zufügt?
Sag nicht, Liebste, dass wir bis zum Winter warten sollen,
Denn mein Herz wird es nicht ertragen.

Entlang des Tals der Fluss, wie ein blaues Band,
Das in der Ferne verschwindet.
Und mein liebendes Herz, wie ein voller Eimer,
Der vor Einsamkeit seufzt.

Entlang des Tals der Fluss, wie ein blaues Band,
Das in der Ferne verschwindet.
Und mein liebendes Herz, wie ein voller Eimer,
Der vor Einsamkeit seufzt.

Ich sattle mein Pferd und reite weit fort,
Über hohe Berge, in fremde Länder.
Denn ich suche mein Schicksal, wie ein Storch
Auf fremdem Feld, auf fremder Erde.

Im Hain rauschte das grüne Gesträuch,
Neigte seine Zweige tief zur Erde.
Im Haus trauerte ein junges Mädchen,
Weil der, den sie liebte, nicht mehr da ist.

Entlang des Tals der Fluss, wie ein blaues Band,
Das in der Ferne verschwindet.
Und mein liebendes Herz, wie ein voller Eimer,
Der vor Einsamkeit seufzt.

Entlang des Tals der Fluss, wie ein blaues Band,
Das in der Ferne verschwindet.
Und mein liebendes Herz, wie ein voller Eimer,
Der vor Einsamkeit seufzt.

Entlang des Tals der Fluss, wie ein blaues Band,
Das in der Ferne verschwindet.
Und mein liebendes Herz, wie ein voller Eimer,
Der vor Einsamkeit seufzt.

Entlang des Tals der Fluss, wie ein blaues Band,
Das in der Ferne verschwindet.
Und mein liebendes Herz, wie ein voller Eimer,
Der vor Einsamkeit seufzt.