Розкажіть смереки - Павло Доскоч перевод на немецкий

Розкажіть смереки

Там, де бистрий потік миє літнє каміння
Де луна його пісня, що вічно жива
Там смереки у гори вростають корінням
І вмиває їх вроду ранкова роса

Там туманом покрилась стара полонина
І в задумі шепоче доспіла трава
А в долині жевріє рясна горобина
Наче юна гуцулка когось вигляда!

Розкажіть мені, стрункі смереки, чом хвилюють моє серце сині гори
Розкажіть, чому в вустах моїх гірських потоків знов ночами чути шум
Розкажіть, чому блука кохання десь забутими стежками Чорногори
Що у моїм серці залишили лише спогад і мого кохання сум

Кличуть знову трембіти у сині Карпати
Кличуть знову мене на вершину гори
Щоби юність зустріти, кохання згадати
Між високих смерек і стрімкої води

Десь трембіта у горах так сумно лунає
А сопілка, мов жайвір, співа, виграє
Все було так давно, але серце кохає
І крізь роки шукає кохання своє!

Розкажіть мені, стрункі смереки, чом хвилюють моє серце сині гори
Розкажіть, чому в вустах моїх гірських потоків знов ночами чути шум
Розкажіть, чому блука кохання десь забутими стежками Чорногори
Що у моїм серці залишили лише спогад і мого кохання сум

Розкажіть мені, стрункі смереки, чом хвилюють моє серце сині гори
Розкажіть, чому в вустах моїх гірських потоків знов ночами чути шум
Розкажіть, чому блука кохання десь забутими стежками Чорногори
Що у моїм серці залишили лише спогад і мого кохання сум
Що у моїм серці залишили лише спогад і мого кохання сум!

Erzählt mir, Fichten

Dort, wo der reißende Bach das sommerliche Gestein umspült,
Wo das Echo seines Liedes, das ewig lebt, widerhallt,
Dort wurzeln die Fichten tief in die Berge hinein,
Und der Morgentau benetzt ihre Schönheit.

Dort ist die alte Alm von Nebel bedeckt,
Und das reife Gras flüstert versonnen,
Während im Tal die üppige Eberesche glimmt,
Als ob eine junge Huzulin auf jemanden wartet!

Erzählt mir, schlanke Fichten, warum bewegen die blauen Berge mein Herz so sehr?
Erzählt, warum ich nachts in meinen Worten wieder das Rauschen der Gebirgsbäche höre.
Erzählt, warum die Liebe irgendwo auf vergessenen Pfaden von Tschornohora umherirrt,
Die in meinem Herzen nur die Erinnerung und die Trauer meiner Liebe hinterlassen hat.

Die Trembitas rufen wieder in die blauen Karpaten,
Sie rufen mich wieder auf den Gipfel des Berges,
Um die Jugend zu treffen, die Liebe in Erinnerung zu rufen,
Zwischen hohen Fichten und reißendem Wasser.

Irgendwo in den Bergen erklingt die Trembita so traurig,
Und die Sopilka singt und spielt wie eine Lerche,
Alles war so lange her, aber mein Herz liebt,
Und sucht durch die Jahre hindurch seine Liebste!

Erzählt mir, schlanke Fichten, warum bewegen die blauen Berge mein Herz so sehr?
Erzählt, warum ich nachts in meinen Worten wieder das Rauschen der Gebirgsbäche höre.
Erzählt, warum die Liebe irgendwo auf vergessenen Pfaden von Tschornohora umherirrt,
Die in meinem Herzen nur die Erinnerung und die Trauer meiner Liebe hinterlassen hat.

Erzählt mir, schlanke Fichten, warum bewegen die blauen Berge mein Herz so sehr?
Erzählt, warum ich nachts in meinen Worten wieder das Rauschen der Gebirgsbäche höre.
Erzählt, warum die Liebe irgendwo auf vergessenen Pfaden von Tschornohora umherirrt,
Die in meinem Herzen nur die Erinnerung und die Trauer meiner Liebe hinterlassen hat.
Die in meinem Herzen nur die Erinnerung und die Trauer meiner Liebe hinterlassen hat!