Текст и перевод песни Павло Доскоч - Циган

Циган

Знов по дорозі пил знімають коні
За обрій стелиться густий туман
Не кваплячись, пливе серед діброви
Дрімаючи, циганський караван

Ясниться день і чути дзвін гітари
І сивий циган розверне рядно
Дістане скрипку смуглими руками
З похмілля пригубить терпке вино

Не питай, старий циган, чого дзвенить струна
Поверни мелодії свої п'янкі літа
Поверни звіддаля, не питай від життя
Те, що доля понесла у забуття

Про молодість його співала скрипка
З-під сивих брів виднілася сльоза
Згадались чорні очі при багатті
Розплетена, мов ніч, п'янка коса

А чорні брови малювали спокій
І губи частували тим вином
Що кликали в шатро у грішну нічку
Цигана юного кохана за тобов

Не питай, старий циган, чого дзвенить струна
Поверни мелодії свої п'янкі літа
Поверни звіддаля, не питай від життя
Те, що доля понесла у забуття

Дзвенить гітара, сумно скрипка плаче
Кривава доля кличе в синю даль
Допив циган своє вино гаряче
І в п'яний сон схилила голову печаль

Не питай, старий циган, чого дзвенить струна
Поверни мелодії свої п'янкі літа
Не питай, старий циган, чого дзвенить струна
Поверни мелодії свої п'янкі літа
Поверни звіддаля, не чекай від життя
Те, що доля понесла у забуття
Те, що доля понесла у забуття

Gypsy

Again, the horses stir the dust along the road,
A thick fog stretches beyond the horizon.
Unhurriedly, amidst the oak grove it flows,
Slumbering, the gypsy caravan goes.

Day breaks, and the guitar's sound is heard,
And the gray-haired gypsy unfolds his cloth spread.
With swarthy hands, he takes out his violin,
From his hangover, he sips some bitter wine.

Don't ask, old gypsy, why the string rings so,
Return to the melodies of your intoxicating years.
Return from afar, don't ask of life's decree,
That which fate has carried into oblivion, my love, for thee.

His violin sang of his youth's bright flame,
From under his gray brows, a tear did gleam.
He recalled dark eyes by the fire's glow,
Unbraided, like the night, intoxicating tresses flow.

And dark eyebrows painted a picture of peace,
And lips offered that very wine, you see,
That beckoned into the tent on that sinful night,
The young gypsy's beloved, bathed in moonlight.

Don't ask, old gypsy, why the string rings so,
Return to the melodies of your intoxicating years.
Return from afar, don't ask of life's decree,
That which fate has carried into oblivion, my love, for thee.

The guitar rings, the violin sadly cries,
A bloody fate calls to the blue expanse.
The gypsy finished his hot wine's trance,
And sorrow bowed his head in a drunken dance.

Don't ask, old gypsy, why the string rings so,
Return to the melodies of your intoxicating years.
Don't ask, old gypsy, why the string rings so,
Return to the melodies of your intoxicating years.
Return from afar, don't wait for life to bestow,
That which fate has carried into oblivion, you should know.
That which fate has carried into oblivion, you should know.