Текст и перевод песни Павло Доскоч - Циган

Циган

Знов по дорозі пил знімають коні
За обрій стелиться густий туман
Не кваплячись, пливе серед діброви
Дрімаючи, циганський караван

Ясниться день і чути дзвін гітари
І сивий циган розверне рядно
Дістане скрипку смуглими руками
З похмілля пригубить терпке вино

Не питай, старий циган, чого дзвенить струна
Поверни мелодії свої п'янкі літа
Поверни звіддаля, не питай від життя
Те, що доля понесла у забуття

Про молодість його співала скрипка
З-під сивих брів виднілася сльоза
Згадались чорні очі при багатті
Розплетена, мов ніч, п'янка коса

А чорні брови малювали спокій
І губи частували тим вином
Що кликали в шатро у грішну нічку
Цигана юного кохана за тобов

Не питай, старий циган, чого дзвенить струна
Поверни мелодії свої п'янкі літа
Поверни звіддаля, не питай від життя
Те, що доля понесла у забуття

Дзвенить гітара, сумно скрипка плаче
Кривава доля кличе в синю даль
Допив циган своє вино гаряче
І в п'яний сон схилила голову печаль

Не питай, старий циган, чого дзвенить струна
Поверни мелодії свої п'янкі літа
Не питай, старий циган, чого дзвенить струна
Поверни мелодії свої п'янкі літа
Поверни звіддаля, не чекай від життя
Те, що доля понесла у забуття
Те, що доля понесла у забуття

Цыган

Вновь по дороге пыль поднимают кони,
За горизонт стелется густой туман.
Не торопясь, плывет среди дубрав
Дремлющий, цыганский караван.

Яснеет день, и слышен звон гитары,
И старый цыган развернет рядно,
Достанет скрипку смуглыми руками,
С похмелья пригубит терпкое вино.

Не спрашивай, старый цыган, о чём звенит струна,
Верни мелодии свои хмельные лета,
Верни издалека, не спрашивай у жизни
То, что судьба унесла в забытье.

О молодости его пела скрипка,
Из-под седых бровей виднелась слеза.
Вспомнились чёрные глаза, богатство,
Распущенная, словно ночь, пьянящая коса.

А чёрные брови рисовали покой,
И губы угощали тем вином,
Что звали в шатёр в грешную ночку
Цыгана юного, любимую, за собой.

Не спрашивай, старый цыган, о чём звенит струна,
Верни мелодии свои хмельные лета,
Верни издалека, не спрашивай у жизни
То, что судьба унесла в забытье.

Звенит гитара, грустно скрипка плачет,
Кровавая судьба зовёт в синюю даль.
Допил цыган своё вино горячее,
И в пьяный сон склонила голову печаль.

Не спрашивай, старый цыган, о чём звенит струна,
Верни мелодии свои хмельные лета,
Не спрашивай, старый цыган, о чём звенит струна,
Верни мелодии свои хмельные лета,
Верни издалека, не жди от жизни
То, что судьба унесла в забытье,
То, что судьба унесла в забытье.