Текст песни Коли сонце сідає за схил - Лилу45

Коли сонце сідає за схил
Починається битва, люди встають із руїн
Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті
Всі вони просто хотіли жити

Я чую ваш біль, я не знаю, куди його діти
Пробачте мені, ненароджені діти

Мені ніколи не вистачить слів
Я не хотіла писати таких віршів
Мені ніколи не стане душі
Щоб зупинити ті кляті дощі

Немає в світі такої кари
Яка б помстилась за всі кошмари
Немає в світі таких ліків
Аби забути предсмертних криків

Коли сонце сідає за схил
Починається битва, люди встають із руїн
Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті
Всі вони просто хотіли жити

Коли сонце сідає за схил
Починається битва, люди встають із руїн
Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті
Всі вони просто хотіли жити

Я вже не знаю, кому молитись
Мені так страшно знов помилитись
Допоки ми живі, будемо битись
А потім, покидьки, будем любитись

Мені ніколи не вистачить слів
Я не хотіла писати таких віршів
Мені ніколи не стане душі
Щоб зупинити ті кляті дощі

Немає в світі такої кари
Яка б помстилась за всі кошмари
Немає в світі таких ліків
Аби забути предсмертних криків

Коли сонце сідає за схил
Починається битва, люди встають із руїн
Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті
Всі вони просто хотіли жити

Коли сонце сідає за схил
Починається битва, люди встають із руїн
Живі й померлі, зґвалтовані, вбиті
Всі вони просто хотіли жити